American University Kyiv. Один Рік
Яким Єрмак
22.08.2024
Яким Єрмак
22.08.2024
Якщо коротко: “AUK – бізнес! Бізнес, який залучив кошти і намагається їх повернути в довгостроковій перспективі надаючи освітні послуги. Через відносно високу ціну цих послуг, Університет зацікавлений зберегти репутацію, та своїм існуванням підживлює здорову конкуренцію в галузі. Я радий, що в центрі Києва замість напівзруйнованої, закинутої кальян-резиденції з’явилась амбітна інституція, яка має ресурси і бажання вносити вклад в розвиток освіти і бізнесу в Україні”.
Далі я розповідатиму детальніше про свій досвід навчання в Університеті, і, справедливо буде сказати, що він доволі суб'єктивний. Я не маю на меті прорекламувати чи дискредитувати Університет, але можливо мої спостереження будуть для вас корисними під час вибору місця навчання.
Наразі я студент магістерської програми “Master of Global Management” 2023-го року вступу. І вже з 22-го серпня 2024-го починаю свій шлях до диплому Магістра – Master of Leadership and Management – в Arizona State University.
Перше, на що звертаєш увагу під час навчання, це підхід не тільки до твого освітнього процесу, але і до твого досвіду в Університеті загалом. Під час мого бакалаврату в державному університеті, “партнерство” між студентами, викладачами та адміністрацією радше декларувалось. Працюємо на рівних, і тільки так щось вийде. В AUK-у у мене є відчуття, що я клієнт. Я оплатив послугу, і отримую якісний сервіс. Мене жодного разу не проігнорували викладачі чи працівники університету, чи то з проханнями, питаннями чи пропозиціями. Мене регулярно інформують про всі важливі дедлайни, події, новини. Всі викладачі ставляться до мене з професійною повагою. Мене питають про мій досвід тут, і про шляхи його покращення. Мій навчальний процес побудований легко і доступно для мене. І найголовніший індикатор: У мене жодного разу не вибухнула дупа, що було невід'ємною частиною мого бакалаврату.
В найкращих американських традиціях, я відчуваю свободу. Будь-яка моя фраза чи критика буде сприйнята не як загроза, а як фундамент для діалогу і пошуку рішення. Повторюсь, це питання до репутації закладу, і наслідків низької/високої репутації на майбутнє закладу.
На відміну від КПІ, КНУ, НАУКМА і всіх інших державних закладів вищої освіти, AUK-у будівля не впала з неба. Я був у будівлі Річного вокзалу (саме тут знаходиться Університет) “до” і “після”. І, звісно, якість ремонту, кількість обладнання, продуманість внутрішньої інфраструктури та акцент на безбар’єрність неможливо ігнорувати. Це великі фінансові вкладення, які судячи з того, що ремонт продовжується (наразі в експлуатації 2 з 4 поверхів), не зупиняються. Можна багато говорити і показувати фотографій, але я закликаю вас навідатись в Університет під час днів відкритих дверей чи будь-якої відкритої події, яка відбувається на території.
Окремим важливим для мене моментом було те, що ремонт не зруйнував історичну спадщину будівлі. Зовні вона залишилась незмінною, та всередині всі барельєфи і мозаїки залишились на своєму місці. Навіть радянський прапор-мозаїку не зруйнували, а обережно прикрили українським.
Поруч є все необхідне: метро, Дніпро і McDonalds. В будівлі знаходиться і власний кафетерій, але мала площа, великі черги і високий цінник слабо зацікавлють мене як споживача.
Важливо додати, що в корпусі я не часто. Грамотно організований навчальний процес дозволяє мені навчатись гібридно, приходити тільки для ексклюзивних лекцій від запрошених гостей, деяких екзаменів, і заходів. Все інше діджиталізовано. І пари можливо дивитись як онлайн, так і в записі.
Комунікаційним фокусом Університету є те, що навчальний процес організовано “по-американськи”, а саме за стандартами Arizona State University (ASU), який є прямим партнером Американського університету в Києві.
Все навчання відбувається на базі однієї платформи – Canvas. Тут є все: дедлайни, домашні завдання, матеріали, розклад, календар, силабуси, оцінки і все інше. Судомного перемикання між Google Classroom, “Кампус КПІ”, Moodle і Телеграм чатами дисциплін (з криками “Мама, памагі!”) більше в моєму житті немає. Canvas дозволяє з ноутбука і телефону повністю трекати процес навчання, що економить час, береже нерви. І якщо якесь завдання не з’явилось в програмі, то це не проблеми студента, а проблеми викладача, який не вніс його туди чи не оновив.
Всі дисципліни в Університеті також синхронізовані з “сюзереном”, мають єдині силабуси, класифікатори і програми. Це, в свою чергу, відіграє велику роль, полегшуючи здобуття дуальної освіти в Arizona State University, бо частину кредитів ти “закриваєш” без зайвих зусиль.
Обліком студентів на парах ніхто не займається, бо в цьому немає сенсу. Всі завдання наявні на платформі, та здаються у вигляді тексту, презентації, відео чи аудіо. Саме вони і оцінюються. Пари здебільшого виконують роль суто лекцій, які ти теж можеш подивитись в записі. Іноді навіть наявна опція продивитись запис лекції з Aрізони. Додатково є сесії-консультації, де ти маєш можливість індивідуально чи в складі малої групи порозпитувати у викладача цікаві для тебе моменти, чи підготуватись до іспиту.
“Семінарів” в розумінні державних університетів немає. Ніхто годинами не читає з листів А4 текст, який він не розуміє. На жаль, це не означає, що пари не затягуються. Так як групи відносно великі (в моїй ~ 30-40 людей), то під час пар багато студентів розповідають про свій досвід, чи задають додаткові питання. Місцями це дійсно цікаво, але насправді часто перетворюється в неконструктивний потік думок. Мене особисто це мотивує більше покладатись на прочитання матеріалів, що об’єктивно займає менше часу. Окрема повага викладачам, яким вистачає сил припинити демократію, і продовжити викладання!
Я був приємно здивований, коли виявив, що більшість викладачів все ж українці. Майже всі вони (якщо не всі) мають досвід викладання в іноземних університетах, дехто роками живе закордоном. Під час викладання це створює баланс між “західними практиками” і “українською реальністю”.
Про новизну викладеного матеріалу особисто мені говорити важко. Під час пандемії Ковіду 2020-2021 більшість університетів України отримали для своїх студентів ліцензії на Coursera, EdX, тощо. Тоді я скористався цією можливістю, і попроходив велику кількість профільних для моєї спеціальності (Публічне управління та адміністрування) курсів з менеджменту, соціальної психології, міжнародної економіки, тощо. Через це, в AUK-у я зіткнувся з тим, що багато з викладеного я все ж вже чув. Зрозумів, що знання, які викладаються в розвинених університетах в межах моєї спеціальності майже універсальні. Для певної кількості моїх одногрупників, які старші за мене, і отримували попередню освіту достатньо давно, ці знання, звісно, нові і сильно контрастують з тим, що вони отримали раніше.
В тих дисциплінах, які я до цього профільно не вивчав на бакалавраті, і які не підпадали під мою зону інтересу, я отримав багато цікавої інформації, і не усюди вийшов на “відмінно”. Таким курсом, наприклад, був Managerial Accounting (Управлінська бухгалтерія), де я був трохи невігласом, і був вимушений більше читати і “вникати”. Здивований я був і курсом Business Data Visualization, бо попри досвід навчання і роботи в сфері візуалізації інформації, отримав велику кількість фундаментально нових знань для себе.
Більш за все я ціную доступ до літератури. Всі необхідні книги, матеріали і підручники доступні в онлайн бібліотеці. У цю ж когорту хороших практик – продумані практичні завдання. Як правило, це есе на 300-500 слів на певну тему, яке вимагає не тільки повторення вивченого матеріалу, але й аналізу певного доцільного прикладу. Групові завдання тут, на жаль, такі ж непродуктивні, як і в інших університетах.
Академічне стажування – єдина практична частина будь-якого навчання. В Університеті, а зокрема нашому факультеті, був акцент на стажуванні в американських компаніях. Ми заповнювали форми, де обирали собі місця з запропонованого списку, в якому, серед інших, були такі компанії як Boeing, аналітичний центр RAND, NATO та інші. Порівнюючи це з досвідом “практики” в КПІ ім. Ігоря Сікорського, де вибір був між двома організаціями, обидві з яких “при-університетські” (чи “шукай сам”) це дійсно нагадувало те, що в світі називають академічним стажуванням.
Я виборов місце в аналітичному центрі CEPA (Center for European Policy Analysis). Незважаючи на семигодинну різницю в часі з Вашингтоном і постійні блекаути, це був класний досвід комунікації з новими людьми, і дослідження нових підходів до роботи.
Бакалаврів (наразі тільки жіночої статі) так взагалі з другого року навчання возять на стажування (наче навіть оплачувані) в самі Штати.
Справедливо буде сказати, що не всі запропоновані студентам нашої групи місця для стажувань реалізувались, і відгуки про процес не у всіх однорідні. Мені повезло з місцем, комусь – не дуже.
В Університеті є функціонуюча Студентська рада і ряд студентських клубів, які покривають різні елементи студентського дозвілля. На території закладу відбуваються лекції та події, частина з яких доступна тільки для студентів Університету. Як правило, більшістю цих можливостей користуються бакалаври, у яких об'єктивно більше часу, але і магістрів ніхто не пригнічує.
Дорого, якщо порівнювати з українськими університетами. Якщо порівнювати з чимось великим в західній Європі чи в Сполучених Штатах – то ціна нижче середнього. Перший рік мого навчання зі знижкою коштував 5 400 $. Наступний рік я планую провчитись за системою дуальної освіти в ASU, і з отриманими стипендіями ціна буде орієнтовно 9 500 $ за рік (замість ~ 40 000 $). Після цього, буде ще пів року зі зниженою ціною (600 $) на написання магістерської роботи.
В Університеті наразі діють різні знижки на навчання, і мою особливу повагу заслуговує стипендіальна програма "Honor", яка надається ветеранам війни, вдовам/вдівцям ветеранів, а також дітям загиблих воїнів.
AUK – молодий університет, і йому є куди рости. Наразі я б рекомендував звернути увагу на 3 аспекти:
Внутрішня комунікація щодо американського диплому. Вступ в AUK не гарантує американський диплом. Вступ в AUK надає тільки можливість отримати диплом українського зразка. Для отримання диплому американського (ASU) вам потрібно буде зробити ще ряд додаткових кроків, і вступати в той університет окремо. Так, з підтримкою, але таки окремо і самостійно. AUK агресивно використовує “американський диплом” в маркетинговій комунікації, і я рекомендував би додати більше прозорості на старті. Так само як і питання фінансів потрібних на подачу і освіту в ASU, підводні камені, і наступні кроки. Я пройшов поки половину цього шляху, але впевнений, що він був би для мене легшим, якби я чітко до моменту вступу розумів що то є таке.
Міжнародна академічна сітка. AUK – частина Cintana Alliance, академічної групи (близько 22 членів) університетів під проводом Арізонського університету (ASU). Це класно, але не Арізоною єдині. В світі існує багато університетів, які готові до плідної співпраці, взаємодопомоги та обмінів. Як показує досвід, саме цей аспект дозволяє університетам більш міцно триматись на землі, а у випадку AUK-у – бути більш самостійним і готовим до викликів. Наразі, як студент Університету, я не відчуваю вихлопу від Cintana Alliance.
Наука. В перспективі, AUK повинен бути готовим стати не тільки академічним, але і науковим хабом. Мати власні видавничі спроможності, наукові лабораторії (не тільки технічні), і можливість творити повноцінну науку. Бо саме це дозволяє викладати і видавати щось нове і унікальне. В іншому випадку, можна подивитись Courser-у.
Я задоволений своїм навчанням. Здебільшого через те, що ще рік тому я був студентом державного закладу вищої освіти, і зараз бачу різницю. Університету є ще з чим працювати і є з ким конкурувати, але приватній освіті в Україні – жити! AUK наразі – гарний кейс бізнесу і надання якісних послуг, який тільки встає на ноги.
Коли я в 2023 році поділився з одним з викладачів в КПІ ім. Ігоря Сікорського, куди я збираюсь поступати далі на магістратуру, мені сказали, що “мене кинуть, і як тільки я переведу кошти, вони закриються”. Поки не закрились, але сподіваюсь, що Університет ніколи не “кине” свої цінності, і залишиться не просто бізнесом, а соціальним бізнесом.